ГоловнаПРО У ДСНСІсторія становлення
 Версія для друку

 

Історія пожежно-рятувальної служби Закарпаття

istoriyapojejnix.jpgПерша історична згадка про існування та організацію пожежної охорони на території сьогоднішньої Закарпатської області датована 5 серпня 1844 року. Цього дня було затверджено статут протипожежного товариства Ужанської жупи (м. Ужгород).На той час територія області входила до складу Австро-Угорської імперії.

Пожежна служба покладалася на населення, головним чином на ремісничі цехи, для яких визначалися певні обов’язки.

У 1875 році на зміну протипожежного товариства було засновано Ужгородське об’єднання добровільних пожежних, які прийняли на себе пожежну службу. А з 1893 року обов’язки з пожежогасіння несли всі мешканці чоловічої статі віком від 20 до 40 років за винятком солдатів та осіб духовної статі, хворих і немічних. У місті було організовано міську пожежну комісію у складі бургомістра, капітана жандармів, начальника пожежної служби та трьох членів.

У 1903 році на зміну попередників було засновано "Товариство добровільних вогнегасників". Паралельно була заснована в 1904 році професійна пожежна команда Ужгорода.

У 1905 році пожежна команда складалася із 5 професіоналів та 40 добровольців. Згодом аналогічне протипожежне формування було створено і в м. Мукачево.

Із входженням території області до складу Чехословакії (Підкарпатська Русь) пожежна справа зазнала значних змін. У ряді міст та сіл – окружних центрах, були створені добровільні пожежні формування. 12 листопада 1922 року у місті Ужгород були скликані установчі збори Крайового Пожежного Союзу. Було започатковано створення у всіх окружних центрах професійних пожежних команд, а у селах добровільних формувань. Крайовий Пожежний Союз від тоді став головним органом пожежної служби на Підкарпатській Русі.

З 1932 року в Ужгороді були створені офіцерські курси для пожежних. На перших курсах навчалось 52 чоловіка з усієї області. Пожежні Ужгорода мали свій герб та інші атрибути. Всі пожежні команди в тому числі й добровільні мали свої прапори та інші атрибути. Для пожежних команд Ужгорода, Мукачева та Хуста були придбані пожежні автомобілі "Валтер" та "Шкода". Станом на 1933 рік в Підкарпатській Русі було 223 пожежні дружини, що об’єднували 4133 чоловіка. На озброєнні знаходились 6 автомобілів–насосів,12 прицепних мотопомп, 220 ручних насосів. У 1934 році в м. Хуст були проведені крайові змагання пожежних.

Із входженням Закарпатської області до складу УРСР у жовтні 1945 року були започатковані державні заходи боротьби з пожежами. В 13 населених пунктах області організовувались міські пожежні команди з підпорядкуванням відділу пожежної охорони Управління внутрішніх справ Закарпатської області. Відповідно до штатного розкладу в Ужгороді та Мукачеві вводилось 61 штатна одиниця, в інших - по 16 одиниць. Техніка й інвентар перерозподілялись на всі створені пожежні команди. Їх кількісний склад по місту Ужгород, характеризується даними за 1942 рік. Інвентарний опис майна Ужгородської пожежної команди складався із: семи автомобілів, двох мотопомп, двох ручних помп на підводі, причіпної котушки з рукавами та іншого інвентарю.

У 1947 році ужгородські вогнеборці отримали перший вітчизняний автомобіль ПМЗ (31С–5), а наступного року в пожежну частину Мукачева став на озброєння автомобіль ПМГ–1 (ГАЗ–АА).

У період з 1981р. по 1982р. проходить воєнізація професійних пожежних частин Ужгорода та Мукачева. В обласному центрі створюються самостійна воєнізована пожежна частина №1, друга підпорядкована пожежна частина, воєнізована частина технічної служби, навчальний пункт, центральний пункт пожежного зв’язку, випробувальна пожежна лабораторія та штаб пожежогасіння.

Процес воєнізації в інших регіонах області проходив у період 1991-1995рр. За цей час самостійні державні пожежні частини були створені в Чопі, Тячеві, Хусті, Сваляві.

Упродовж наступних років шляхом реорганізації професійних пожежних частин було створено 6 самостійних державних пожежних частин у містах Виноградів, Берегово, Іршава, Перечин, смт Міжгір’я та Великий Березний.

У грудні 2003 року на основі реорганізації Управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України та Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Закарпатської облдержадміністрації було створено Управління МНС України в Закарпатській області.bn.jpghuko.jpg

 

Пожежна служба Закарпаття у період з 1945 по 1991 роки

Перший радянський рік чимось особливим не відмічався. Тривала буденна робота. Пожежники вивчали новий статут, нові команди, з ними почали проводити, окрім суто професійних, і заняття з політичної підготовки.

Техніку для гасіння пожеж, використовували ту, яка залишилася від «старих режимів». Тепер її іменували, як технікою «зарубіжного виробництва». В Ужгороді це були пожежні машини «Прага», «Шкода», «Лаурин», «Вальтер», «Вендерер», «Форд», ручні і бензомоторні помпи тощо.

Завдяки старанням першокласних токарів, шоферів, мотористів, навчених досвідом попередніх десятиліть, вся ця машинерія функціонувала належним чином.

Правда, на керівні посади нова влада призначила нових командирів. Але будучи професіоналами і людьми відповідальними, вони знаходили спільну мову з пожежниками «старого гарту». Хоча не завжди і не в усьому було гладко. Часи підозрінь, пошуку, «ворогів Радянської влади, не благодійних» не оминали і цю пожежну службу. Але час летів. Відкривалися нові профільні виробництва, фабрики, невеликі заводи, організовувалися радгоспи – роботи і пожежникам вистачало.

І ось уже 1947 року пожежна служба Ужгорода отримала перший вітчизняний автомобіль ПМЗ (на шасі ЗИС-11). До речі, випускати ці машини почали в Москві ще 1934 року. Машина мала відкритий кузов з повздовжніми лавицями на 12 чоловік, а позаду знаходилася центробіжна помпа Д-20 потужністю подачі 20 літрів води за секунду. Водяне охолодження двигуна і помпи були з’єднані, що дозволяло додатково охолоджувати машину при великій швидкості і одночасно нагрівати насос – це ставало у пригоді у холодну пору року. До обладнання цього спец автомобіля належать бак першої допомоги на 360 л води, котушки з рукавами, драбини, вогнегасники, кілька ящиків із спец інструментами. Автомобіль міг розвивати швидкість до 60 км/год при повній вазі 6200 кг. Це був простий, невибагливий трудяга. Та великий його недолік – відкритий кузов. Коли після гасіння мокрі бійці змушені були (особливо восени і взимку) прив’язуватися до поручнів, щоб не злетіти з машини.

Наступного 1948 року, пожежники Мукачева  також отримують новий спец автомобіль ПМГ-1 (ГАЗ-АА).

На озброєнні мукачівських пожежних у перші післявоєнні часи також були машини тих же марок, що і в ужгородських, - «Прага», «Шкода», «Лаурин», «Форд»… Безумовно, до техніки додавалися кінно-бочкові ходи. Впряжені кіньми і оснащені ручною або бензонасосною помпою, а також іншими інструментами та знаряддями. Які використовувалися під час гасіння пожеж впродовж довгих попередніх десятиліть.

П’ятдесяті роки запам’яталися стрімким розвитком промисловості, розбудовою колгоспів і радгоспів, міні гідроелектростанції в селах, а також планомірним розвитком протипожежної техніки сучасними дзеркалами оснащення бойових команд. На початку, особливо в другій половині 60-тих, як згадують ветерани з’являються пожежні варти на великих підприємствах, у потужних колгоспах і радгоспах. Починають виникати добровільні пожежні дружини, а телефонізація сіл дозволила докорінно змінити час і характер оповіщення та, як наслідок, швидкість прибуття пожежних на місце біди. Проводилася постійна протипожежна роз’яснювальна і профілактична робота в школах, трудових колективах у всіх населених пунктах. Пожежна справа набула нового розкрилля. Зміцнення відбувалося як кадрове і технічне, так і організаційне.

До прикладу, 25 лютого 1965 р. Мукачівська пожежна міська команда була перейменована в професійну пожежну частину, а з першого січня 1967 р. – у ППЧ №4 з охорони м. Мукачева.

Згодом на її базі утворено оперативний пункт з гасіння великих і складних пожеж.

До зони його піклування увійшли м. Мукачево і район, а також Берегівський, Свалявський, Іршавський та Воловецький райони.

На виконання постави Ради Міністрів СРСР від 15 липня 1977 р. «про підвищення пожежної безпеки».

У населених пунктах на об’єктах народного господарства і на розпорядження союзного уряду від 23 лютого 1981 року у місті Ужгород створюється самостійна і підпорядкована воєнізованій пожежній частині технічної служби, постійно діюча пожежно-технічна виставка, учбовий пункт, випробувальна пожежна лабораторія, штаб пожежогасіння і центральний пункт пожежного зв’язку.

Згідно з цих документів обл. виконком прийняв рішення передати пожежне депо по вулиці Паризької комуни пожежну техніку і спорядження професійної пожежної частини м. Ужгород у розпорядження воєнізованої пожежної охорони.

У квітні 1982 р. згідно з урядовою постановою Мукачівська пожежна охорона була реорганізована у воєнізовану.

В місті над Латорицею почали діяти 2 воєнізовані пожежні частини четверта самостійна пожежна частина (СВПЧ-4) з охорони міста Мукачева (вул.. Мічурина 1в) і  5-та підпорядкована пожежна частина (ПВПЧ-5) також з охорони міста, яка розташувалась по вул.. Матросова, 15 згодом, 31 жовтня 1989 р. створено 6-ту воєнізовану пожежну частину з охорони заводу «Карпати».     

 

jhkj.jpgggg.jpg

 

Вони очолювали пожежно-рятувальну службу Закарпаття

 

 

 

    Твіт